П'ять років тому Партія регіонів виглядала кульгавою на обидві лапи "качкою".
Перша "кінцівка" глиняного, як тоді здавалося, колоса - це номенклатура епохи Леоніда Кучми: Микола Азаров, Анатолій Толстоухов, Дмитро Табачник. Після помаранчевої революції їх повернення до влади здавалося ненауковою фантастикою.
Поява Азарова на Майдані у новорічну ніч 31 грудня 2004 року виглядала як здача в полон. Пізніше він казатиме, що його як в.о. прем'єр-міністра туди затягнув мер Києва Омельченко. Але це вже буде потім - а тоді Азаров, який власноруч в 2001-2002-му створював Партію регіонів, був символом поваленого монстра.
Ще більше переломів отримала друга "кінцівка" кульгавої качки - група Ріната Ахметова. Борис Колесніков опинився у СІЗО. Раїса Богатирьова регулярно викликалася на допити у справі про сепаратизм і розголошення таємниці слідства в тій же справі Колеснікова.
Ахметов виїхав до Монако. Там він отримав сигнал, що проблеми розігруються не на жарт. Ахметова після приземлення в аеропорту Ніцци півгодини не випускали на територію Франції - прикордонники, що обслуговували vip-термінал, довго перевіряли його статус, оскільки напередодні отримали листа від силових органів України з проханням встановити місце його перебування. Зрештою Ахметову дозволили в'їзд, а французька влада надіслала до Києва повідомлення про прибуття найбагатшого українця до Франції.
...Минуло п'ять років. І стара номенклатура Кучми, і команда Ахметова сьогодні святкує перемогу. Але за цей час Янукович провів помітні зміни в своєму політичному холдингу. Він прийняв нових членів, які демонополізували влив грошей Ріната Ахметова.
На цих виборах навколо Януковича згуртувалися люди, які в рейтингу найбагатших дихають у спину власнику "Шахтаря". І навіть якщо Ахметов зберігає контрольний пакет акцій в умовному проекті "Янукович", тепер навколо нього безліч міноритарних акціонерів. Кожен - зі своїм інтересом та готовністю профінансувати забаганки лідера.
Рінат Ахметов
Рінат Ахметов
Після оголошення результатів виборів головний інтерес Ахметова в короткій перспективі - не допустити прем'єрство Миколи Азарова, якого спробував нав'язати Янукович.
Причина навіть не в давній нелюбові між цими двома флангами Партії регіонів.
Ахметов як людина, що найбільше проінвестувала в перемогу, розраховував на жест Януковича у відповідь - що саме він отримає право назвати прізвище кандидата.
Власне, прем'єрство Азарова з кожним днем стає більш примарним.
Не допустити цей сценарій можна руками "Нашої України", у якої просто немає сенсу вступати в коаліцію з таким керівником уряду.
Набагато прийнятнішим для Ахметова на посаді прем'єра є Арсеній Яценюк. З Сергієм Тігіпком складніше - він надто близький з Ігорем Коломойським.
Колись Ахметов по-людськи засуджував Яценюка за те, як той "кинув" Ющенка, що вивів його в люди. Але "це було давно і неправда". Як альтернатива Азарову кращої кандидатури не знайти. Тим більше, що основний спонсор Яценюка на виборах президента - Леонід Юрушев - є бізнес-партнером Ахметова у проектах в нерухомості.
Проблемою Яценюка є лише власні обіцянки двотижневої давності - не спокушатися на пропозицію прем'єрства та працювати в опозиції.
Економічний інтерес Ахметова у новій владі незмінний. Це - зупинка судового розгляду в стокгольмському арбітражу по "Венко Прикерчинська", якою Ахметов володіє разом з іншим депутатом-регіоналом Василем Хмельницьким.
Також Ахметов зацікавлений у роздержавленні енергогенеруючих компаній, продажі "Укртелекому", а також у знятті заборон для побудови вугільної перевалки в Севастополі.
Віктор Пінчук
Віктор Пінчук
На цих виборах зять Кучми намагався не демонструвати публічно своїх симпатій і поводився вкрай обережно. Його мас-медіа за установкою "згори" уникали різких і конфліктних тем щодо обох кандидатів.
Більше того, для Тимошенко була зелена вулиця на телеканалах Пінчука завдяки наявності у фракції БЮТ депутатів Миколи Баграєва і Олени Кондратюк - дружини гендиректора ICTV Олександра Богуцького.
Але душею та "тілом" Пінчук був все одно з Януковичем.
Надто добре він пам'ятав події 1995-го, коли його біс поплутав стати бізнес-партнером Тимошенко в корпорації "Співдружність".
Зараз комунікатором зв'язків з Януковичем виступав Сергій Льовочкін, який ще з часів, коли він був першим помічником президента Кучми, спільно з Пінчуком воював проти Медведчука.
Тому поява Пінчука у "ІнтерКонтиненталі" у ніч виборів не була несподіванкою.
Інтерес Пінчука у новій владі - отримати сприяння від уряду на будівництво заводу "Дніпросталь" та розширення квоти для постачання труб в Росію. Плюс - спокійна старість для свого тестя Леоніда Кучми, до якого у слідства по справі Гонгадзе накопичились нові запитання.
Крім того, Арсеній Яценюк цілком задовольнив би Пінчука на посаді прем'єра.
Ігор Коломойський
Ігор Коломойський
На цих виборах Ігор Коломойський діяв відповідно до своїх же слів дворічної давнини: "Якщо президентом стане Тимошенко, я бачу себе в еміграції".
Подейкують, що Коломойському вдалося налагодити контакти з Януковичем завдяки... депутату-регіоналу Юрію Іванющенку, який більше відомий за прізвиськом "Юра Єнакієвський".
Цей міфічний персонаж, донька якого нещодавно гучно вийшла заміж за мешканця Монако, має вплив та авторитет у середовищі донецьких.
Інтерес Коломойського - укладення угоди про продаж йому Одеського припортового заводу за результатами аукціону, визнаного Тимошенко недійсним.
Також Коломойський прагне недоторканості для домовленостей по "Укрнафті", яких він досягнув з Тимошенко. Згідно з акціонерною угодою, підписаною між першим і другим туром виборів, за Коломойським як міноритарієм... закріплено посаду голови правління цієї компанії. Також в планах Коломойського - встановлення контролю над Кременчуцьким нафтопереробним заводом.
Кандидат від Коломойського на прем'єра - Сергій Тігіпко. Але надто велика активність олігарха, навпаки, зменшує шанси бронзового призера виборів президента.
Костянтин Григоришин
Костянтин Григоришин
Спонсор помаранчевої революції зблизився з Януковичем після того, як втратив довіру до Тимошенко.
Зокрема, після відмови уряду повернути 400 мільйонів гривень застави за участь у приватизації Одеського припортового - попри особисті гаранті прем'єра.
З Януковичем Григоришин також комунікує через Льовочкіна.
Діловий інтерес Григоришина - оголошення конкурсу з приватизації "Турбоатому", де він уже є міноритарним акціонером, а також підготовка до продажу двох інших машинобудівних підприємств - "Зоря-машпроект" і "Електротяжмаш".
Григоришин також прагне встановлення справедливих тарифів на послуги залізниці - для підвищення конкурентноздатності "Укррічфлоту", яким він володіє спільно з Іваном Фурсіним - номінальним акціонером 5% в "РосУкрЕнерго".
Стара слабкість Григоришина - комуністи. Тому він може замовити слово перед Януковичем не ображати їх при розподілі посад.
Олександр Ярославський
Олександр Ярославський
Харківський бізнесмен підтримував Януковича і в 2004, і зараз.
Шість років тому на зустрічі олігархів з Леонідом Кучмою, де домовлялися зробити ставку на Януковича, Ярославський поставив умову - щоб директором Кременчуцького нафтопереробного заводу стала його людина Павло Овчаренко.
Янукович ті вибори програв, але, за іронією долі, після воєн з татарами Овчаренко таки очолив Кременчуцький НПЗ - але вже... як ставленик Коломойського.
Сьогодні інтерес Ярославського - безперешкодне фінансування з бюджету проектів Євро-2012 у Харкові, де він виступає співвласником та співінвестором.
Також Ярославський не проти посадити в крісло губернатора Харківської області Степана Масельського - свого родича по лінії колишньої дружини. Масельський-молодший уже керував областю в останні місяці президентства Кучми.
Щоправда, сьогодні багато охочих очолити Харківську область і серед регіоналів - це Дмитро Шенцев, який керує обласною організацією Партії регіонів, та Олександр Кривцов - заступник мера Харкова Михайла Добкіна.
Дмитро Фірташ
Дмитро Фірташ
Цей олігарх зазнав найбільших втрат від прем'єрства Тимошенко. Тому інтересів Фірташа так багато, що задовольнити їх буде важко.
Це і повернення 11 мільярдів кубометрів газу, конфіскованих "Нафтогазом" за угодою з "Газпромом" - або створення умов, щоб він міг повернути втрачені гроші.
Це і розв'язання ситуації з банком "Надра", за який він заплатив, але не отримав, бо той перебуває під тимчасовою адміністрацією.
Це і урегулювання ситуації з "Кримським титаном", коли Тимошенко спробувала не продовжувати з Фірташем оренду Іршанського та Волногорського збагачувальних комбінатів.
Це і відновлення нормального газопостачання "Рівноазот".
Це і згортання планів Тимошенко щодо виведення з гри облгазів.
Вирішити свої питання Фірташу має допомогти той же Сергій Льовочкін, який став альтернативним до Ахметова каналом зв'язку з Януковичем.
Власне, влітку 2009, коли Янукович уже однією ногою був у коаліції з Тимошенко, тільки Льовочкін з Фірташем вмовляли його зупинитися. Сьогодні, коли Янукович отримав пост президента на загальнонаціональних виборах, історія показала їхню правоту.
Нинішній процес розпорошення олігархічних впливів у Януковича - це лише перший етап великих змін, які насуваються у цій політичній структурі. В разі проведення дострокових парламентських виборів поява нових друзів знайде своє відображення у списку Партії регіонів.
Розуміючи ці ризики, Рінат Ахметов зацікавлений домовлятися з "Нашою Україною" до останнього. А "Наша Україна", розуміючи ризики Ахметова, готова влаштувати "гонку вимог" для свого вступу в коаліцію.
Можливо, все це і є демократія по-українськи.